ОСОБЛИВО ДЛЯ ЛЮМПЕНІВ

Спочатку викладу, чому я взагалі вирішив проаналізувати виступ Юлії Тимошенко 15 червня.

16 червня я був у Києві на зустрічі з людьми, які не потрапили у наступний тур телепроекту "Нові лідери", і, незалежно від того, мають бажання активно працювати задля впровадження змін в українському суспільстві на краще. На цій зустрічі були навіть ті, кого ви могли бачити на телеекрані, спостерігаючи форум "Новий курс України", організований цією одіозною Леді Ю. Звісно ж, учасники зустрічі згадували деякі моменти з того форуму і були ті,  хто вважає наміри лідера Партії "Батьківщина" прозорими та перспективними.

Тому, повернувшись додому в Чернігів, я не полінувався і переглянув у Ютубі цей форум з усіма додатковими частинами.

Перша теза, яка з'явилась у мене в голові - це питання: "що гірше: популізм чи демагогія?"

Впродовж першої години зустрічі лився відвертий дешевий популізм.

Я навіть спіймав себе на думці, що склав би текст набагато якісніше, ніж ті високооплачувані копірайтери...

З іншого ж боку розумію, що низькоінтелектуальний контент - це стратегічний напрямок в сторону простого народу. Адже хоч "застріли", а мої батьки все одно проголосують за Юлію Володимирівну, бо колись, коли в селі виключали світло, вона це світло їм повернула. І ніхто ніколи не буде аналізувати, чому те світло зникло, і хто з давніх давен контролював енергетичні ринки України. У мене навіть вперше виникла певна гіпотеза, що перед призначенням Леді Ю прем'єр-міністром, були чи не спеціально сформовані умови для відключення світла в селах України, і, о диво, воно дивовижним чином з'явилось зразу ж, як «Жанна Д'арк зійшла на трон».

Майстер риторики та інтонації, Леді Ю приводила яскраві приклади про Сингапур, про Південну Корею, про інші економічні дива в країнах світу. І в цій риториці все так гладко зливалося з її образом. Слухаючи її, все більше хотілося плакати, розуміючи, що простий народ обере її новим президентом України лише за ідею змінити Конституцію України та певні механізми формування уряду та судової влади.

Це так нагадує український вибір у 2014 році чинного Президента України лише за обіцянку закінчити війну. Дарма, що потім з'явилися обставини, які просто не змогли дозволити виконати обіцянку... Не кажучи вже про обіцянку мільярдера відновити стадіон... Але це не по темі...

Пропоную разом проаналізувати риторику Юлії Володимирівни по окремим тезам...

ЮВТ запропонувала суспільству начебто прозорий механізм створення нового суспільного договору, вишукано назвавши нову конституцію терміном "Конституціонела". І зразу в коментарях експертів в першому блоці обговорення після її виступу пролунала яскрава і адекватна думка: не можна оцінити дієвість чинної Конституції, як і Першої Конституції незалежної України, адже вони ніколи не виконувались; і немає жодного сенсу створювати нові  суспільні договори, якщо вони не будуть виконуватися в подальшому.

Взагалі, як учасник першого етапу телепроекту «Нові лідери» на каналі ICTV, я спіймав себе на думці, що все сказане пані Тимошенко -  тупо зібране з ідей, представлених простими громадянами України, які йшли на той телепроект. І те, що в першому блоці після виступу  Леді Ю експертом виступав саме відібраний у другий тур «Нових лідерів»  Геннадій Друзенко, в принципі і підтвердило мої здогадки)))

Але все по порядку...

Чи потрібен Україні Інститут президентства?

ЮВТ  запропонувала певний  варіант канцлера. Гаразд. Згоден. Якщо не аналізувати. Вона провела файну  маніпуляцію суспільною думкою, що у разі перемоги на президентських виборах сама "не досидить" до кінця терміну... Але... Обмовка по Фрейду: це станеться аж через три роки після обрання. У мене виникає питання: якщо людина хоче реально змінити країну, то навіщо їй цілих три роки, якщо при бажанні державу можна реформувати максимум за 100 днів?

Аааа... От я дурень... Перерозподілити фінансові потоки за 100 днів нереально. Це факт. Тобто Леді Ю все ж таки хоче насолодитись повнотою безкарної системи три роки, підготувати для себе функціонал «сірого кардинала» і спокійно піти собі, МАЮЧИ всю Україну. Цікаво, але слово "маючи" в останньому реченні дійсно можна трактувати по-різному...

Чим це відрізняється від пропозиції діючого президента скасувати депутатську недоторканність тільки для наступного складу парламенту? Але, мабуть, я все оце надумав...

Щодо виборів в парламент...

Леді Ю зі щирого панського плеча запропонувала знизити прохідний бар'єр для нових та молодих політичних сил, щоб вони могли розвиватися, навчатися, готуватися до прийняття у свої руки керуванняя країною. Який гарний популізм. Що ж насправді? Чи не Леді Ю декілька років тому «протягнула» закон, майже унеможливлюючий  створення нових політичних партій? Чи я помиляюсь?

Давайте розберемо поняття "демагогія", адже впевнений, що більшість розуміє це слово спрощено: "балаканина"... Але ж ні... Є офіційне визначення:

Демаго́гія (дав.-гр. δημαγωγία — дослівно «веду народ» , aбо «керівництво народом») — маніпуляція інформацією, набір ораторських і полемічних прийомів і засобів, що дозволяють ввести аудиторію в оману і схилити її на свій бік. Найчастіше застосовується для досягнення політичних цілей, в рекламі і пропаганді.

Іншими словами, демагогія - це маніпуляція очевидною правдою, коли аудиторія починає довіряти настільки, що просто не бачить ключової брехні та приймає за чисту монету набагато більше зло, ніж озвучена об'єктивна правда.

Так, популістичне гасло про зниження прохідного бар'єру та можливість формування нової політичної еліти, що відповілає популярному тренду суспільної думки, - всього-на-всього демагогія, і реально нові люди будуть вимушені заходити в парламент на умовах старих вовків, грати за їх правилами. Я знову помиляюсь? Можливо...

Але власною персоною нещодавно спілкувався з активістом нової політичної партії "Сила людей", який відверто мені зізнався, що задля створення цієї нової політичної сили було застосовано шахрайство, бо інакше за новим законом (нагадую: прийнятим за ініціативи Юлії Тимошенко) нова політична сила бути створена не може. Але, мабуть, я знов це видумав...

Тепер, наприклад, про суди...

Знову ж таки, спітч Леді Ю був бездоганний. Нові механізми формування судової влади і тд, і тп... Не хочу довго розмальовувати цю тему, і зупинюся Лише на тезі:  «за три місяці неможливо підкупити нового представника».  Ви в це вірите?  Люмпен купують за тиждень до виборів за суповий набір!!!  За тиждень!!!  Але Леді Ю майже переконала мене, що за три місяці підкупити неможливо.  Чи це не демагогія?  А, ви вже знаєте, що це таке...  Головне, що механізм обрання представників судової влади в принципі пропонується залишити...

Соціально - економічний сектор життя країни теж названий яскраво:  «Екосистема життя людини».

Тут у своєму популізмі Леді Ю прибігла до питання війни та миру, про 7 мільйонів українців, що виїхали за кордон шукати кращої долі, про індекс щастя, запроваджений ООН як новий прогресивний критерій рівня життя людей. Все звучало дуже правильно.

Юлія Володимирівна дійсно переймається долею простого люду. І у вересні буде відкритий форум під назвою «Екосистема життя людини»,  на якому зможуть висловитись всі бажаючі експерти та прості громадяни, в результаті чого буде сформована нова стратегія соціально-економічних цінностей. Чесно, я б не міг нічого додати. Але в мене є одне питання: а чому саме у вересні?  Чи не тому, що саме у вересні, або десь близько там, починається передвиборча президентська гонка. Співпадіння? Не думаю...

А поки все добре, і хай народ живе так, як він живе... Хай ще цілий квартал люди виїжджають на заробітки за кордон,  а наш вельмишановний уряд  безперешкодно готує нові тарифи на наступний опалювальний сезон. Але, мабуть, я знову щось надумав...

Повертаючись до теми Донбасу...

Знову ж таки, Юлія Володимирівна сказала всю правду, накипілу на душі...  Хочу акцентувати увагу на фразі "Я знаю, як домовлятися...".  Не сумніваюся, що вона знає, як домовлятися і в американському конгресі про свою кандидатуру у президенти України, і про благословіння від церкви на рівні самого Єрусалиму, і про різного роду квоти, врешті решт...

А от про мир... Я ще не чув, як вона вміє домовлятися. Ну, мабуть ще не прийшов час. Найадекватніші із читачів скажуть: ну що ти, Коля, мелеш, ідіот. У неї поки що немає жодних повноважень. І, мабуть, я з вами погоджусь. Але, знову ж таки, є одне "але"...

Вадим Кодачигов, який мав честь задати їй питання про озброєння української армії, в українському політикумі  взагалі ніхто. Але чомусь він їздить до американського конгресу і домовляється, лобіюючи інтереси української армії  як чи не єдиний  експерт у питаннях системного озброєння, будучи простим, по суті, волонтером...  Він не хоче в політику, йому не потрібна влада як така. Він працює на результат. Він робить це незалежно  від свого статусу.

Я впевнений, що навіть зараз, маючи бажання, Юлія Володимирівна могла б зробити дуже багато для наближення миру на Донбасі, повернення Криму в лоно України, та суспільного порозуміння в цілому. Адже, вона знає, як домовлятися! Але, мабуть, ще не настав час... Ну, то добре. І взагалі, я знову кажу щось не те...

Про нові принципи законотворення...

Тут Леді Ю також блиснула інноваційною пропозицією, що зводиться до права розробки законопроектів суспільними асоціаціями. І ці проекти законів начебто матимуть право бути розглянутими профільними комітетами Верховної Ради. Навіть ініціативу від народу запропонувала за принципом подання петиції. І так професійно обмалювала це питання, начебто інституту петицій в українському законодавстві досі не було.

Адже небагато з пересічних громадян України розуміє, що професіонали та експерти з різних секторів народного господарства давним давно оббивають пороги владних установ, зокрема кабінет Юлії Володимирівни, з ініціативою на законодавчому рівні прийняти норму розробки профільних законопроектів саме експертними середовищами. Але дійшла ця ініціатива до Юлії Володимирівни лише зараз, коли скоро вибори. Чи нелогічно?  Але й тут демагогія дієво зіграла свою роль.

Абсолютно все суспільство, яке має здатність до критичного мислення, розуміє деструктивність механізмів формування як уряду так і складу профільних комітетів, в які потрапляють "спеціалісти"  з невідповідною освітою та професійним досвідом. Леді Ю про це нічого не сказала, лише "пообіцявши" розгляд альтернативних законопроектів, згенерованих  асоціаціями, тобто народом. І навіть якщо або коли вона стане Президентом України, ніхто не зможе спіймати її на брехні, а в профільних комітетах залишаться призначені за квотним принципом однопартійці, а не реальні профільні експерти.

Щодо питання про інструмент петицій, то, не маючи нічого проти ЛГБТ – спільноти, маю нагадати, що 28 березня цього року адміністрація Президента просто видалила петицію про заборону ЛГБТ-пропаганди, яку підписало 25000 громадян України. Леді Ю ніяк цю подію не прокоментувала… Вона не знала, гадаєте? А… просто на той момент ще не прийшов зірковий час президентських перегонів.

 Дуже чудово, чи не так?  Але, мабуть, я знову неправильно все зрозумів...

Про кланову олігархічну систему...

Леді Ю не могла не зачепити цю тему...  Як не соромно тим олігархам «доїти» рідну Україну!  І звісно ж, сама вона не представляє олігархічний клан, "опозиційний"  тому, що зараз при владі.  Як казав один мій знайомий ловелас, якщо навіть дружина стягує тебе з жінки, не визнавай провину -  і вона ніколи не доведе твою вину. Гарний принцип... і дієвий. Немає жодного сенсу розписувати цей аспект відносно Юлії Володимирівни, хай кожен залишиться при своєму.

Але не можу не процитувати фрагмент одного з останніх постів неоднозначної Надії Савченко:

"... Найжорсткіше, найбезпринципніше, найхолоднокровніше (...), яке я знала в своєму житті. Вона не буде займатися країною, вона буде займатися з'ясуванням особистих стосунків, помстою своїм конкурентам, перерозподілом корупційних схем". 

Але це всього-на-всього точка зору «божевільної». Не звертайте увагу. Як завжди, я щось переплутав...

Врешті, перший,  кому "випадково" пощастило задати пані Тимошенко запитання на зовсім іншу тему,  подякував їй за те,  що саме зараз Вона Започаткувала Справжній Суспільний Діалог. Саме зараз. Саме вона. Саме вчасно. А чотири роки тому ініціювати суспільне діалог для примирення та порозуміння багатонаціонального суспільства України було зарано? І лобіювати інтереси України, лише зараз згадуючи про відновлення питання Будапештського меморандуму, раніше теж було зарано?

Ще один «божевільний»,  Міхо, наприклад, давним давно не вважав передчасним неодноразово  по декілька годин пояснювати проблеми в конгресі США та у асамблеях і лобіювати інтереси України. Втім, пані Юля вважає, що вести переговори, домовлятися та лобіювати українські інтереси може лише людина на посаді Президента України, і ні в якому разі не якийсь там рядовий державний діяч. Банальніше, що вона просто не причисляє себе до таких... Але це моя суб'єктивна точка зору, не більше...

А взагалі,  якщо без зайвої «філософської езотерики»,  хотів би відмітити,  що по суті в контексті  пафосного  евенту,  який започаткував черговий передвиборчий старт цієї чудової жінки,  під назвою «Новий курс України»,  не запропонував нічого конкретного. I один дійсно випадковий  «вопрошатель»  перед тим, як задати своє запитання, прокоментував:

«Неможливо заливати нове вино в старі міха,  рівно як неможливо заливати старе вино у міха нові…».

Він, мабуть, навіть сам не зрозумів (або чудово усвідомлював), яку медвежу послугу  надав Юлії Володимирівні на завершенні  її блискавичного виступу.

Втім, всі ми маємо бути впевненими, що «Новий курс України» може відповідати лише «новій» Тимошенко Юлії Володимирівні.

Дай Бог, щоб я помилявся...

Але буду вдячний вам за репост моєї думки.

Микола Товкач